Україна Соборна - моя гордість та слава.

Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!
Говорять сьогодні дорослі й малі
Бо ти в нас – найкраща, бо ти в нас єдина,
Немає такої, як ти на землі.

 22 січня цього року Україна відзначає чергову річницю з дня проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки, закріплений в Універсалі Директорії УНР, унормовував омріяні попередніми поколіннями ідеали української соборності, визначивши: «Збулися віковічні мрії. якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаннями дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу на благо і щастя всього її трудового народу».

В бібліотеці відкрито книжкову виставку до Дня Соборності України, де користувачі мають змогу познайомитися з матеріалами щодо свята нашої держави.

Володимир Сосюра поет та співець України.

Я все люблю, люблю без краю,
люблю за серця теплого биття...
Я крапля та, що думає й співає
у океані вічному життя. (1962)

     Володимир Миколайович Сосюра — один з найщиріших ліриків XX ст. — увійшов у слов'янську поезію як співець любові й вічної світозміни, що злилися в єдиному понятті прекрасного, у відчутті вільгого і терпкого смаку життя, якому немає кінця-краю. Майстер загадкової простоти і ясної незглибимості почувань, поет ніжний і тривожний, як надвечірнє світло, він пройшов через кілька історичних та культурних епох у житті України: від УНР до хрущовської "відлиги".
Творчість Сосюри, котрий лишив близько шістдесяти поетичних книжок, десятки поем, автобіографічну прозу, — це безмежний світ, це історія, що переживаються в любові й ненависті, радості й журбі — гостро, до сліз, до млості. Пристрасне слово поета народжується з безумовної віри в життя, що упереджує всі питання про доцільність існування особистості. У глибинах цього слова коливається пантеїстичне відчуття світу, що підносить людину на рівень вічних, непроминальних мет і дарує дивовижну, романтиками омріяну свободу:

     Шанувальників Сосюри захоплюватиме й вражатиме крайня відвертість його ліричних сповідей, їх виняткова чуттєвість. Живлена генетичною пам'яттю аж від прадавніх язичницьких глибин, ця безпосередність світосприймання не замулена жодними цивілізаційними резонами і виявляється в безумовній довірі до мови води і вітру, дерева і птаха, до мови плоті і всіх земних призначень людини від колиски до скону. Пантеїстична взаємопроникність природи і людини духовної та тілесної, рівність, свобода всіх і всього при купальському вогнищі, коли нічого не соромно й нікого соромитися, буде не відразу помітним, але могутнім живлом поетичної творчості В. Сосюри.
         Такою й була натура митця — напрочуд відкрита і пристрасна, ніжна і дуже вразлива. Це особливо належить підкреслити з огляду на різні малопоштиві й обивательські припущення щодо хворобливо розхитаної психіки Сосюри в середні й похилі роки його життя, що мають під собою певний грунт. Але суть у тому, що поетом змалечку володіли величезні, неопановані, раціональному глуздові не завжди зрозумілі почуття. Він злітав на їх крилах у тільки йому даровану височінь екзистенційного потрясіння, а тоді повертався до реальності в щасливому знесиленні, в знемозі, — такими сильними були ці почуття. Арістотель називав такий стан катарсисом (очищення душі переживанням, радістю й стражданням). Ця тяжка благодать емоційного надміру була дарована Сосюрі природою і заявила про себе дуже рано ³

            Як поет В. Сосюра вийшов із річища романсової традиції, означеної інтонаціями сповіді та звіряння, певним образним рядом ("сказка задумчивых звезд", "сон умирающих роз", "бред утомленной души" тощо). Але за складом творчої натури, за чіткістю й гостротою бачення реальності від самих початків був іншим. Факти соціальної дійсності викликали в нього таку ж бурхливу емоційну реакцію, як і факти життя особистого. Соціальна тематика якось дивовижно (бо вельми природно!) уживалася в його вірші із сентиментальними медитаціями. Його юна душа, яка ще не встигла зазнати світоглядних розчарувань, була відкрита всьому сущому і в людині, і в суспільстві.

Перші відвідувачі перегляду творчості В. Сосюри

. Будучи ліриком тривожної, музичної душі, він черпав сили у вічно молодому русі природи і суспільства, вірив у нього, сам був його"співною часткою":

8 січня 1965 року поета не стало, але старість і хвилини не мала над ним влади.

В бібліотеці відкрито поличку перегляду літератури Володимира Сосюри, його життя та творчості.

У Вишеньці на Водохреща

Із Хрещенням Господнім пов'язують хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на Йордані.

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.

В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев'яний чи з будь-якого металу, а вода все одно роками не псується.

Освячення води

Купання у Хрещенській воді

Зима прийшла - саньми свята принесла.

Колядники в храмі

 

   Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят, які церква визначає особливо урочисто. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий — Ісус Христос, якому люди поклоняються вже не одне

тисячоліття.                                                                                                                                               Першими оповісниками народження Христа у давнину були діти та підлітки, які обходили ватагою багаті й бідні оселі, співаючи колядки та щедрівки. І в кожній хаті світлішало, людям ставало легше на душі. Колядників чекали з нетерпінням і щедро віддячували їм яблуками, горіхами, бубликами. Вважалося, чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим для її господарів буде Новий рік. Колядували, як правило, лише хлопчаки: дівчатка у різдвяних обрядах участі не брали, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими мають з’являтися представники чоловічої статі.

 Весело та радісно  зустріли зимові свята і учасники Гуртка "Друзі бібліотеки"

Своїми колядками вони завітали до місцевого храму, привітавши там всіх присутніх з Різдвом Христовим, разом з церковним гуртом та отцем Іваном пішли колядувати селом.  Не залишилася поза увагою жлдна оселя, навеселилися, наспівалися, а ще скільки ласощів наколядували...

Коляда, коляда в ващу хату загляда.

 

 

     

Різдво Христове — це свято любові. Любов, котру принесло на землю Різдво, зобов’язує нас до внутрішнього відродження, до оновлення усього сущого: людини, сім’ї, нації, держави, всесвіту. Різдво Христове закликає нас шанувати всі творіння Божі, зберігати природу — ріки, поля, ліси, тваринний світ, охороняти їх від винищення й забруднення.

 

Хай Різдво з тим завітає,
Чого серце забажає.
Хай несе у кожну хату
Щастя, радості багато,
Хай смачна кутя Вам вдасться,
Хай в сім’ї панує щастя.
Щоб весела коляда
В хату радість принесла.

Христос рождається!

Чудова пора - зима

Подорож зимовою природою

Кожна пора року чудова по своєму.  Але зима одна із найчудовіших, має безліч переваг, адже тільки зимою можна поїздити на лижах, ковзанах, саночка. пограти у сніжки, а головне подихати чистим, свіжим повітрям, яке буває лише взимку.  От і зібралася у бібліотеці група природолюбів на віртуальну подорож зимовою природою, послідкувати за змінами, які відбуваються зимовою порою у природі.

Мороз і сонце - день чудовий.

Василь Стус - поезія героїчного часу

Книжкова виставка



Стусівські читання

Ярій, душе! Ярій, а не ридай.
У білій стужі серце України.
А ти шукай - червону тінь калини
на чорних водах - тінь її шукай.      
                               В. Стус
   Українська поезія, тісно пов'язана з багатостраждальним життям нашого народу, визначалася ним і визначала його, була вершиною духовності. У найяскравіших своїх виявах вона випереджала час, вступала в суперечності з неправдою  світовою", за що платила долями й життями кращих своїх синів. Від Тараса Шевченка до Василя Стуса.
В. Стус був поетом - шістдесятником, одним із новаторів, що будили національну самосвідомість народу, безкомпромісно висвітлювали соціальні суперечності, несли з собою свіжі теми й мотиви і цим рішуче ламали офіційні, казенні шаблони соціалістичного реалізму, виводили українську літературу на широкі горизонти світового мистецтва. Але з другої половини шістдесятих років у житті країни відбулися зміни: розпочався мертвотний період застою, переслідування всіх інакомислячих, начеплення на них ярликів  «націоналістів". До числа таких потрапив Василь Семенович Стус. Він особливо боляче сприймав спроби тоталітарного режиму витравити останні рештки духовності нашого народу, зрусифікувати Україну, зробити те, чого не пощастило валуєвим - знищити саму українську мову.
Тема: „Образ України в поезії В.Стуса" - дуже болюча й актуальна.

Переважна більшість творів поета була присвячена Україні, рідному трудовому народу, а він любив їх безмірною любов'ю .

Кожен вірш В. Стуса на цю тему - це крик серця, що б'ється пораненим птахом у грудях поета. Його зранене серце омивається кров'ю, бо не в силі змиритися з несправедливістю. І уста не мовчать: вони говорять мовою віршів. Не злякали митця, борця, вірного сина України ні заслання, ні гулагівські табори. Він ніс свій важкий хрест на Голгофу знаючи, що ціна патріотизму -смерть, але смерть в ім'я народу, в ім'я своєї України.

  У бібліотеці з 03.01 - 14.01 2013 року відкрита книжкова виставка "Василь Стус  - поезія героїчного часу", присвячена 75 - й річниці від дня народження Василя Стуса та проходили Стусівські читання.

На щастя, на здоровя, на Новий рік!

Хоровод з Дідом Морозом

Дід мороз та Снігуронька

  Свято зустрічі Нового року завжди приносить такі непедбачувані передчуття чогось казкового  та незвичайного. Ось так  весело та загадково пройшло свято зустрічі Нового 2013 року у дитячому садочку та місцевій школі нашого села.  Танцями, новорічними хороводами, гумором, конкурсами, лісовими звірятами, піратами, Дідом Морозом, Снігуронькою та щедрими подарунками веcелили присутніх учасники свята.



Пірати 21 століття

Інсценізація п'єси "Фараони"







Новорічні конкурси

Новий рік прийшов у дитячий садочок

Новий 2013 рік

Дід Мороз та Снігуронька вітають вихованців садочку

Учасники свята

Танок "Чарівна палочка"