учасники свята |
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
Ще вчора сонечко гріло по - літньому, а сьогодні непомітно осінь - чарівниця вступила в свої права.
Виглянеш ранком у вікно - і не впізнаєш того, що було вчора. У буйні зелені крони дерев осінь де- не - де вплела пасма жовтого листя. Молода берізка опустила додолу жовті коси - віти. А вітер чеше їх, заспокоюючи красуню. Не сумуй, що незабаром опаде твоє листя, прийде весна, і на місці опалого листочка виростуть нові, молоді пагінці, ще пишніше розквітне твоя врода.
Кожний новий ранок зустрічає нас по - іншому.: то загорне у густий туман, то сипне за комір кілька холодних краплинок осінього дощу, то збадьорить осіньою прохолодою. А інколи розщедриться ранок і зустріне свіжовимитим сонечком, ясні промені якого заглядають під самі повіки, ніби просять пробачення за своїх сердитих побратимів.
Ми людбимо осінь за її тихий смуток, що щемом озивається в серці, за важкі кетяхи горобини, за срібні нитки бабиного літа, які дарують нам окрайчик літнього тепла, за шерхіт опалого листя, який заспокоює отой щем у серці.
"Не сумуйте, - каже нам жовта гілка за вікном. Мине осінь, пройде зима. Пора згасання зміниться порою цвітіння" І ми не сумуємо, бо про це нас попросила осінь, осінь, яка завітала до нашого дитячого садочка, де відбулося чудове свято прощання з осінню.
Подивіться, чого там тільки не було: чудовий осінній кошик, танець "Дощик", віршики, пісеньки та осінніій хоровод у виконанні вихованців нашого дитячого садочку "Сонечко"
Осінній кошик |
Свято розпочалося |
Прийшов у гості місяць жовтень |
віршик про осінь |
Немає коментарів:
Дописати коментар