На п'єдесталі страждань

    Українська поезія, тісно пов'язана з багатостраждальним життям нашого народу, визначалася ним і визначала його, була вершиною духовності. У найяскравіших своїх виявах вона випереджала час, вступала в суперечності з неправдою  світовою", за що платила долями й життями кращих своїх синів, від Тараса Шевченка до Василя Стуса.

В. Стус був поетом - шістдесятником, одним із новаторів, що будили національну самосвідомість народу, висвітлювали соціальні суперечності, несли з собою свіжі теми й мотиви. Але з другої половини шістдесятих років у житті країни відбулися зміни: розпочався період застою, переслідування всіх інакомислячих, навішування на них ярликів  «націоналістів". До числа таких потрапив Василь Семенович Стус. Він особливо боляче сприймав спроби тоталітарного режиму витравити останні рештки духовності нашого народу, зрусифікувати Україну, зробити те, чого не пощастило валуєвим - знищити саму українську мову.

Переважна більшість творів поета була присвячена Україні, рідному трудовому народу, а він любив їх безмірною любов'ю .

 Навіть у найтяжчі хвилини життя він твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом, що край його почує.

     Митець приходить до нас разом зі своїми творами щоразу, як ми цього бажаємо. Бо саме в поезії він виразив себе найповніше і найсокровенніше.

     У  Вишеньківській сільській бібліотеці відкрита  виставка - портрет "На п'єдесталі страждань", приурочену 80 - річчю від дня народження Василя Семеновича Стуса, яка знайомить читачів із творчістю талановитого українського поета, перекладача, прозаїка, літературознавця та правозахисника.