Річниці безстрашного подвигу присвячується.

 

   26 лютого 1944 року на території с. Вишенька, ще зовсім молодий хлопець Олексій Володимирович  Полін  звершив свій безстрашний подвиг, закрив своїм тілом амбразуру ворожого дзоту, чим зберіг життя  своїх однополчан.

…І над юнаком з далекої Тамбовщини, у безмежній скорботі схилилося українське небо.   А у  1969 році  навічно застиг у бронзі серед села Вишенька мужній воїн Олексій Володимирович Полін з золотою зіркою Героя Радянського Союзу на грудях.

  У сільській бібліотеці відкрито  виставку  - пам’ять «72 річниці подвигу присвячується»,  де висвітлені події тих страшних днів війни, біографія Олексія Поліна, все про його бойовий шлях, заслуги перед Батьківщиною, нагородний лист та вірші присвячені його подвигу від вдячних вишеньчан.
  В приміщенні Вишеньківської ЗШ І-ІІІ ст. пройшов урок пам'яті, присвячений річниці подвигу О.В.Поліна, Небесні Сотні та подіям на сході країни.
 

      На захід  були запрошені матері воїнів АТО,  які  зараз знаходяться на передовій, Стець Раїса та Колибабчук Наталія та  учасник АТО Назарук Валерій.

    До підніжжя пам’ятника безстрашному герою  поклали квіти. З вступним словом виступила заступник директора з позакласної роботи Вишеньківської ЗШ, матір воїна АТО, Тетяна Штоюнда. Читалися вірші,  линули  пісні та слова подяки безстрашному О.В.Поліну  та нашим воїнам за мирне небо та щасливе дитинство.

  Хвилиною мовчання  присутні вшанували пам'ять Героя Радянського Союзу О.В.Поліна та всіх полеглих за Україну.


 

Пам'яті Лесі Українки

На шлях я вийшла ранньою весною
 І тихий спів несмілий заспівала,
  А хто стрічався на шляху зо мною,
   Того я щирим серденьком вітала.
                                      Леся Українка

      25 лютого 145-та річниця від дня народження  видатної української письменниці Лесі Українки.   Творчість Лесі Українки багата й різноманітна: безсмертні твори епосу і лірики, прози і публіцистики… Проте відомою в світі стала саме завдяки поезії. Її поезія свідчить про велику любов до рідної землі, вболівання за долю свого народу.  Вишеньківська  бібліотека  презентувала для читачів перегляд літератури  «Ні, я жива! Я буду вічно жити!»

Дзвенить струмочком рідна мова

   Мова – духовний скарб нації. Це  не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.  То ж 21 лютого ми святкуємо  Міжнародний день рідної мови.

       За недовгий час свого існування  це свято вже стало традиційним.    Не зраджуючи традиціям,  пройшло святкування Міжнародного дня  рідної мови «Дзвенить струмочком рідна мова», у Вишеньківській ЗШ І – ІІІ ст..
Провела свято завідуюча бібліотекою Наталія Гуменюк з юними талантами школи.  Ведучими на святі були Даша Шпіхернюк та Маша  Климнюк. Як натхненно, з великою любов’ю декламували вірші та співали пісні  про рідну мову  Влад Бойко, Ксеня Мороз, Сніжана Дорошенко, Іван Звєрєв, Аня Звєрєва,

 Саша Бартюк, Денис Іщук, Настя Давискиба, Настя Бобела та Ліля Балахмей.  Український народ любить жартувати.  Яка б не була втомлена людина, але, почувши влучний жарт, усміхається. Так Влад Бойко, Іван Звєрєв та Саша Бартюк  розвеселяли своїми гуморесками присутніх.  Самі наймолодші учасники свята порадували всіх українським танцем.   А Наталя Горохівська,  Даша Бартюк,  Сніжана Дорошенко, Настя Давискиба, Ксеня Мороз та Віталій Кравчук зіграли уривок з поеми «Така її доля»    На завершення свята ведучі провели вікторини: відгадати загадки, розказати прислів’я про рідну мову.

На святі присутні мали змогу познайомитися з виставкою  де цитувалися вислови видатних людей про мову.  

Такі заходи збагачують душу та розум, виховують у юного покоління любов до рідного краю і мови, почуття гордості, що ми – українці, відповідальні за кожне слово і вчинок.

Їм у віках судилося безсмертя

Не забути! Не зрадити!

 Вони з нами – світлі воїни Небесної Сотні.

(Я.Ткачівський)

  Є пам’ятні дати в житті людини, родини, суспільства, держави, які несуть у собі не просто пам’ять, трепет і хвилювання, але й великі зміни в історії. Власне таким став період з листопада 2013 по лютий 2014 року для України, та й не тільки для нашої держави.  Наша бібліотека не стоїть осторонь долі країни. У бібліотеці до Дня Героїв Небесної Сотні,відкрито  виставку - пам’ять   «Їм у віках судилося безсмертя»,  на якій представлені факти, що висвітлюють причини виникнення революції, прагнення та цілі людей, що не пошкодували свого життя заради Батьківщини.

      Завідуюча бібліотекою Наталя Гуменюк та завідуюча клубом Юлія Іщук провели в школі годину  пам’яті.  Учні читали  вірші присвячені Небесній Сотні  із збірки « Голосом Майдану». Хвилиною мовчання вшанували присутні пам'ять героїв.

І вічний біль і серця смуток

      Афганістан… Уже 27 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла: палюче сонце, спекотний вітер – афганець, пісок, що не дає дихати, і завжди хочеться пити. Афганська війна не стала загальною бідою нашого народу, а залишилася бідою тільки тих, хто в ній приймав участь. Для більшості людей вона далека, чужа і невідома.   Афганська війна – це не тільки трагедія. Це ще доблесть і мужність людей, які побували в епіцентрі кривавого конфлікту, а також – застереження на майбутнє.    Хмільничани мають  свою сумну статистику –207 молодих хлопців пішли виконувати, (як тоді говорили), свій  інтернаціональний  обов’язок. Із них 9 –загинуло.  Всі вони нагороджені орденом Червоної Зірки (посмертно ) 

   У Вишеньківській  сільській бібліотеці пройшов урок пам’яті         «І вічний біль і серця смуток». Метою уроку  було важливо:  зберегти пам’ять про ті події, вклонитися тим людям, які не повернулися з тієї проклятої, нікому не потрібної  війни.  А виставка – пам'ять   «Афганістан – біль народна» , яка відкрита у бібліотеці, акцентує увагу на важких, жахливих буднях війни. Користувачі  мали можливість ознайомитися з біографією героїв,  які не повернулися на рідну землю, з копіями листів до рідних з далекої Афганської землі, з поезією Поліщука П.І. , який присвятив вірш хлопцям – афганцям.

А у рідне  село Вишенька , з тієї страшної війни повернувся живим воїн  - інтернаціоналіст Балахмей Петро Володимирович.  Небагатослівний, мовчазний, зовсім мало розповідає про далекий Афганістан, але часто згадує своїх бойових друзів. 15 лютого, у День виведення військ з Афганістану , до Петра Володимировича  з привітаннями завітали  сільський голова Олександр Кирилюк, голова ветеранської організації Павліна Бондаренко, завідуюча клубом Юлія Іщук, зав. бібліотекою Наталя Гуменюк та депутат сільської ради Олена Мединська.
     Сьогодні, в умовах неоголошеної війни з сусідньою країною, українські воїни демонструють патріотизм, мужність та відвагу, захищаючи територіальну цілісність, вони гідні нащадки своїх дідів та прадідів.

Життя лісу зимою

Зимовий ліс схожий на зачаровану країну Снігової королеви. Тут царює тиша. Пухнастий білосніжний килим вистеляє землю. Він також накинутий на гілки дерев, як шуби. Здається, ніби дерева в зимовому лісі одягли казкове вбрання. Все навколо прикрашене сліпучим снігом, прозорим льодом та сріблястою памороззю.  Ліс – неначе скарбниця тендітних зимових коштовностей.  Тільки гілки замерзлих дерев іноді риплять та тріщать від морозу. Скрипіння снігу під ногами порушує тишу під час прогулянки зимовим лісом.


  

Сьогодні до бібліотеки завітали мандрівники, які пустилися у віртуальну подорож по зимовому лісі під назвою «Життя лісу взимку», адже вони знають, що життя в зимовому лісі затихає, але не зупиняється.

Також зима вабить дітей своїми зимовими забавами. Тільки трошки потепліло, гайда всі ліпити сім’ю сніговиків.