У
світі 1 жовтня відзначають Міжнародний день людей похилого віку.
Життя минає дуже швидко, спливають дні,
місяці, роки, непомітно відлітають у спогади дитячі літа, приходить юність,
потім зрілість, а потому і невблаганна старість, мов та уперта бестія, що
покриває обличчя і руки зморшками, чіпляє на плечі горб і дає кожному костур.
Старість більш за все потребує уваги, любові, турботи та ласки.
Доброта й чуйність, співпереживання і
щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину,
розрадити в горі й біді – це завжди було у характері українського народу. Але
що зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте милосердя, що
здавна властиве нашому народові, зберегти навіки?
Напевне, потрібно виховувати шанування в родині, плекати в школі, реалізовувати в суспільних відносинах, менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки. Вікова мудрість нас вчить: «Що посієш, те й пожнеш». І тому наше сьогоднішнє ставлення до старшого покоління готує нашу старість.
Немає коментарів:
Дописати коментар