Вічно жива

 

   Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім'я Лесі Українки.

 Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу. Коротким було її життя. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові.

   Багато поетичних збірок, віршованих творів та публіцистичних статей написала Леся Українка, але  її лебединою піснею називають драматичну поему "Лісова пісня". Драма  про філософські роздуми, про красу людських почуттів, про вічну боротьбу добра і зла, красивого й потворного, мрії й буденності. Саме в цьому творі Леся Українка устами Мавки пророчо сказала про себе:

Я жива.

Я вічно буду жити!

От і живе серед нас наша поетеса уже 150 років, і житиме вічно.

   З нагоди відзначення 150 – ї річниці від дня народження Лесі Українки у Вишеньківській бібліотеці пройшла літературно – мистецька година «Вічно жива» з участю шанувальників великого таланту поетеси.

   Останній монолог Мавки прочитала Ольга Кулик, поетична збірка для дітей -  Оксана Ющенко, пісню «Давня весна» виконала учениця 6 – го класу місцевої школи  Орнела  Янюк.

  Участь у голосних читаннях приймали Юлія Іщук, Анастасія Хімін, Наталія Гуменюк та Орнела Янюк.