Вогонь скорботи в серці на віки.

 

На підвіконні палахтить

Скорботи полум’я священне –

То свічка пам’яті горить

За всіх безвинно убієнних.

Так уже, на жаль, повелося, що в історії нашої країни вікопомних дат із чорними і трагічними позначками вистачає. Серед них голодомор 1932-1933, 1947 років, який став національною катастрофою, адже жертв голодомору в Україні поминають у багатьох країнах світу.

   Минули десятиліття, і лише тепер починаємо дізнаватися правду про страшні події геноциду  українського народу.. Тільки наприкінці 80-х , початку 90 – х років про голодомор з’явилися наукові статті, спогади очевидців, про нього заговорили в пресі.

  Вшановуючи пам’ять  жертв голодомору у Вишеньківському храмі відбулася поминальна  панахиду, у сільській бібліотеці  діє виставка – фак. «Вогонь скорботи в серці на віки» та пройшли голосні читання «Мовою свідків та документів», де учні читали спогади очевидців та літературні твори присвячені темі голодомору М. Дороша та Є. Козюка.

  Учасники гуртка «Тобою краю мій живу» віддали шану діткам,  яких забрав страшний голод , поклавши біля пам’ятника «Убієнним голодом» Ангелочки Пам’яті та хвилиною мовчання.