Вічно жива

 

   Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них — ім'я Лесі Українки.

 Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу. Коротким було її життя. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові.

   Багато поетичних збірок, віршованих творів та публіцистичних статей написала Леся Українка, але  її лебединою піснею називають драматичну поему "Лісова пісня". Драма  про філософські роздуми, про красу людських почуттів, про вічну боротьбу добра і зла, красивого й потворного, мрії й буденності. Саме в цьому творі Леся Українка устами Мавки пророчо сказала про себе:

Я жива.

Я вічно буду жити!

От і живе серед нас наша поетеса уже 150 років, і житиме вічно.

   З нагоди відзначення 150 – ї річниці від дня народження Лесі Українки у Вишеньківській бібліотеці пройшла літературно – мистецька година «Вічно жива» з участю шанувальників великого таланту поетеси.

   Останній монолог Мавки прочитала Ольга Кулик, поетична збірка для дітей -  Оксана Ющенко, пісню «Давня весна» виконала учениця 6 – го класу місцевої школи  Орнела  Янюк.

  Участь у голосних читаннях приймали Юлія Іщук, Анастасія Хімін, Наталія Гуменюк та Орнела Янюк.

ПЛЕКАТИМЕШ МОВУ - ЦВІСТИМУТЬ СЛОВА!

 

Мово рідна!

Колискова

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти, –

Гей, яка ж прекрасна Ти!

 

  21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Це міжнародне свято мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.
   Рідна мова для кожної людини є важливим елементом культурної свідомості. Вона накопичує традиції й досвід попередніх поколінь і дозволяє передати їх нащадкам. Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний розвиток.

   Це свято стало ще одним днем пошанування рідної мови в кожному освітньому закладі, у бібліотеках, культурних центрах, просвітницьких організаціях України. Українська мова своїм корінням, за твердженням істориків, сягає глибини не менше семи тисячоліть.

їм у віках судилося безсмертя

Небесній Сотні шана й молитви,
За чисті душі, що злетіли в небо.
Їм шлях високий Боже, освяти.
І в мирі, Господи,прийми до себе.

  Саме в ці дні, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача…», яка стала українським народним реквіємом.

   Героям Небесної Сотні посмертно присвоєно звання Герой України.              Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

У бібліотеці відкрито тематичну поличку «Їм у віках судилося безсмертя»  На території школи пройшла акція «АНГЕЛИ  ПАМ’ЯТІ» В акції взяли участь учні та вчителі місцевої школи, працівники культури с. Вишенька.

Афганістан - біль народна

 

     Їм випало жити  - так кажуть про тих, хто повернувся до рідного дому, порядкує рідну землю, віддаючи їй свої сили і вміння. Вони пройшли крізь пекло війни Афганістану, вони не поповнили списки загиблих, вони і є тією пам’яттю, що пише історію.

   Балахмей Петро Володимирович повернувся живим  до рідної домівки з тієї проклятої війни.  Про ті страшні події розповідає неохоче. Ночами до сьогодні сняться побратими, які закінчили своє земне життя у далеких горах Афганістану.

     В глибокій шанобі схиляємо  голови перед пам’яттю тих, хто загинув.    З вдячністю звертаємося  до тих,  хто живе поруч з нами.

  Шановний Петро Володимирович!

Прийми щирі  вітання з нагоди відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

  Від усього серця бажаємо тобі  і твої родині здоров’я, сімейного затишку та достатку, впевненості в завтрашньому дні, щастя, миру і добра, а також щоб наші діти та онуки
ніколи не брали участі в бойових діях.

Афганістан - біль народна

 

Минають дні, ідуть роки,

Життя листки перегортає,

А біль Афгану – на віки

В душі чомусь не замовкає.

   15 лютого – 32 річниця виведення з Афганістану обмеженого континенту колишніх радянських військ.

   В лютому 1989 року закінчилася нікому не потрібна війна, яка принесла тисячі жертв, сльози і горе в мирні родини.

   Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих хто не дожив, не доспівав, не до кохав.  На їх долю випало випробування вогнем і кров’ю.

Cкільки ж їх, синів України,  загинуло у пеклі афганської війни. Серед них і наші славні земляки:

Бондаренко Петро с. Голодьки

Гнатюк Віктор с. Чепелі

Голюк Микола с. Кривошиї

Грицик Олександр с. Лозна

Гуменюк Юрій     с. Сьомаки

Красуцький Володимир с. Кустівці

Кубишин Сергій     с. Софіївка

Парсяк Віктор           с. Скаржинці

Томчук Олександр     с. Осична

Ці юнаки вчать нас бути людьми, бо тільки людина здатна піднятися над інстинктом самозбереження в ім’я врятування інших.

    З метою вшанування  пам'яті воїнів – афганців, та виховання молодого покоління на їх подвигах , у Вишеньківській сільській бібліотеці відкрито виставку -  пам’ять «Афганістан – біль народна».

Врятуй пташину

    Не дивлячись на сьогоднішній морозно - вітряний та сніговий день, наші природолюби  Орнела Янюк та Ангеліна Гринчук, учениці 6 - го класу Вишеньківської СШ разом з шкільним псигологом  Оксаною Ющенко завітали до сільської бібліотеки, щоб розставити годівнички для птахів. Адже саме зараз, коли наступають сильні морози та сніги , птахи найбільше потребують людського піклування.

Дякую вам, мої хороші, за любов до природи та активну участь у її збережені.

Немеркнучі Крути.

      В кінці грудня 1917 року  уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім двинула і війська, яким протистояли 300 студентів, наймолодшому із них було 16 років.

    Під Крутами творилася історія молодої Української держави.  
     

   Станція Крути – тільки одна із численних битв в одвічному «хрестовому поході» Росії проти України, однак відважні патріоти, які захищали Україну під Крутами – мужні Герої, завдяки яким таки постала незалежність України.