У світ прекрасного

   Група природолюбів зібралася у  бібліотеці на  Он - лайн подорож "У світ прекрасного через Інтернет"
   Їх цікавлять зміни у природі взимку, зимівля птахів та тварин, кліматичні умови цієї чудової пори року.

Наші традиції

     У бібліотеці було надано користувачам перегляд документального фільму"Виникнення свят та традицій українського народу".
     Користувачів цікавили  виникнення свята Андрія Первозванного та Святого Миколая.

Святий Миколаю прийди до нас з раю.

     День святого Миколая — це день святкування та вшанування пам'яті Святого Миколая у католиків та православних. Ті церкви, які дотримуються юліанського календаря відзначають свято 19 грудня за новим стилем
В Україні, за традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до подарунків, для того, щоб діти вірили у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя в святого.
В пам'ять про милосердя святого Миколая, в цей день відзначається Міжнародний день допомоги бідним.
    То ж гарно  і весело пройшло це свято сьогодні в дитячому садочку "Сонечко" с. Вишенька, організатором якого є сільська бібліотека з учнями місцевої школи.
  Ведуча свята зав. бібліотекою Гуменюк Н.М. розповіла про традиції та звичаї українського народу. Зірочки, а в ролі їх були Бартюк Даша, Опалюк Ганна. та Мороз Ксеня світили Миколаю дорогу, ангели - Шпіхернюк Даша, Дорошенко Сніжана та Климнюк Марія  допомагали Миколаю збирати подарунки дітям, непослушні мишенята Кравчук Віталій, Бойко Влад, Пацалюк Володимир  та хитра лисичка Зверєва Аня отримали різочки за непослух. Був там і чортик Антипко - Іщук Назар, який весь час крутився під ногами і шукав непослушних діток і Святий Миколай, якого зіграв Пойта Максим, прийшов з повним мішком подарунків, всіх обділив, і чемних і не дуже чемних. адже Миколай любить і оберігає  всіх.

 

 

Первозванний Андрію маю на тебе надію.

учасники вечорниць

З давніх- давен наша Україна славиться величними традиційними  святами й обрядами.
Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові й доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.
  Одним із свят, яке завжди відзначали наші батьки, діди, прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе дпя молоді - день Андрія.
   День Андрія Первозванного - найцікавіший.. Від нього віє чарівною староукраїнською стихією. з давніх - давен у ніч на Андрія дівчата ворожать.  Може не дуже щиро, та все ж десь там, глибоко в душі, дівчина вірить, що Андрієва ніч допоможе їй пізнати свою долю - дізнатися, чи вийде заміж в цьому році, а чи доведеться дівувати ще цілий рік.

Ведуча вечорниць Іщук Ю.М.

  І от вчора, в бібліотеці пройшли Андріївські вечорниці, на яких ожили забави, ігри, ворожіння і традиційне кусання калити.
  В кінці вечорниць господиня всіх присутніх пригостила запашною калитою та узваром.
  Господинею вечорниць була завідуюча бібліотеки Гуменюк Н.М., ведучою вечорниць - зав. клубом Іщук Ю.М., учасниками вечорниць були учні 10 - 11 класів та молодь села.

Господиня вечорниць Гуменюк Н.М.

  

Климнюк Руслана, Штоюнда Марія.
Гончарук Альона, Міщук Марина,
Мельничук Аня, Міщук Анастасія
ворожать.

Ворожіння на квасолі.

ворожіння на чоботові

 

ворожіння на обручці

Традиційне кусання калити

"Їду,їду калиту кусати, а я буду по зубах писати"

 

 

Батько української прози.

   Твори видатного українського прозаїка і драматурга Григорія Квітки - Основ'яненка, заклали фундамент нової української прози. Їм притаманні глибокий патріотизм та висока художня майстерність. Вони яскраво представляють різноманітні боки народного життя, у найтонших нюансах відзеркалюють особливості українського національного характеру.

  Квітка - Основяненко має почесне ім'я "Батька української прози". Його повісті, сюжети яких розгортаються поза соціальними конфліктами, з ідеально - побожими героями, є типовим зразком українського сентименталізму. Творчість Квітки - Основяненка ,прозаїка, драматурга,журналіста, літературного критика  справила значний вплив на подальший розвиток української літератури.
  В бібліотеці пройшла літературна година  присвячена 235 річниці від дня народження
Григорія Квітки - Основ'яненка.  Завідуюча бібліотекою Гуменюк Н. познайомила присутніх з біографією драматурга, його життєвим та творчим  шляхом.
  Учасники літературної години: Пойта Максим, Штоюнда Марія, Кулик Богдана, Климнюк Марія, Іщук Назар читали уривки з творів Квітки - Основяненка: "Маруся"," Конотопська відьма", "Сердешна Оксана", "Щира любов", "Сватання на Гончарівці"
 Родзинкою літературної години був перегляд документального фільму з життя та творчості прозаїка; його біографію,найвідоміші його твори, екранізацію та вшанування його пам'яті.

Не плач, Україно, це більше не повториться.

Перегляд літератури

Пригадай, Україно, ХХ століття своє…

Дві трійки фатальні, як символ ненависті й горя.

Цей рік 33-ій ще й досі у серці пече

Якимось несказанним і вічно страждаючим болем

   Так уже, на жаль, повелося, що в історії нашої країни вікопомних дат із чорними і трагічними позначками вистачає. Серед них голодомор 32-33рр.

    Голодомор став національною катастрофою. В 1932 році щогодини помирала 1тис. чоловік, щодоби – 25тис. Пік припав на весну 33-го. 11тис.українських сіл опустіли.


Учні читають спогади очевидців.

   Жертв голодомору в Україні поминають в багатьох країнах світу. В підтвердження цього в Ізраїлі стартував міжнародний художній проект „Україна пам’ятає – світ признає». Ця акція пройде по 15 країнах світу, включаючи Канаду, Німеччину, США, Іспанію, Чехію, Бельгію, Швейцарію... Акція спрямована не тільки політичним колам, мистецькій еліті, але й широкій громадськості держав, що виступають традиційними партнерами України, підтримують її зовнішньополітичний курс і, у багатьох випадках, відстоюють інтереси нашої держави в світі.

   Над померлими від голоду ніхто не читав молитов, не відправляв панахид; часто ті, хто відвозив покійників на цвинтар, заздрили їм, бо їхні муки вже скінчилися і настав вічний спочинок.

   Минули десятиліття, і лише тепер починаємо дізнаватися правду про страшні події 1932-1933рр. – про голодомор на Україні. Тільки наприкінці 80-х – у 90-х рр. 20-го століття про голодомор з’явилися наукові статті, спогади очевидців, про нього заговорили в пресі; складено мартиролог жертв голодомору. Сьогодні люди оповідають страшні події тих років.
                                                                                       

   Ми маємо ще й ще раз говорити про цю страхітливу трагедію, щоб слова глибокої скорботи не лише дійшли до свідомості кожного, а й увійшли у його серце.

В зв'язку з цією подією у Вишеньківській школі  відбувся відкритий урок "Не плач, Україно, це більше не повториться", який підготувала та провела вчитель історії Пацалюк Т.В.з участю зав. шкільною бібліотекою Бойко Є.С., зав. сільською бібліотекою Гуменюк Н.М.,  зав. клубом Іщук Ю.М, фахівець соціальної роботи Кулик О.С. та учнів старших класів.
    Учні 9 - 11 х класів: Бобела Артур, Мединський Юрій, Міщук Оксана, Яворська Катерина,Штоюнда Марія, Климнюк Руслана, Яковлєв Юрій читали спогади очевидців тих страшних років та вірші М. Дороша і  Є. Козюка.

В ролі Матері - України була Кулик Богдана.

 На відкритому уроці  був представлений перегляд літератури щодо голодомору 1932 - 33 років, який організувала зав. бібліотекою Гуменюк Н.М.

 Хвилиною мовчання присутні вшанували пам'ять убієнних голодом.

Мати - Україна

  На сільському кладовищі, біля пам'ятника жертвам голодомору, Отець Іван, настоятель Вишеньківського храму провів богослужіння. Учасники мітингу - реквієм  поклали до підніжжя кошики та квіти.

Хвилина мовчання

Богослужіння біля пам'ятника "Уьієнним голодом"

На підвіконні палахтить

                                                                                

Скорботи полум’я священне –

То свічка пам’яті горить

За всіх безвинно убієнних.

Мій розум навіть не збагне

Страшної люті сталінізму,

Що катував своїх людей,

Це ще жахливіше фашизму!

Нелегка доля поета

У бібліотеці було надано користувачам перегляд документального фільму "Дитинство Тараса"
Перед очима користувачів промайнуло все життя Шевченка: сирітське життя, важкі роки наймитування, перебування в Петербурзі, де Тарас стає художником, роки заслання, де підірвалося його здоров'я, смерть поета, перепоховання тіла на Чернечу гору (нині Тарасову),батьківська хата - музей, музей Шевченка в Каневі.
Пам'ять про Т.Г.Шевченка бережуть не тільки в Україні а й в усьому світі.

 

Під час перегляду  фільму