Людина славиться добрими справами

 

     Живе в нашому селі людина, якій небайдужа доля села, його благоустрій, затишок, його минуле та майбутнє.

   Вчителя, нині пенсіонера, сільського краєзнавця, автора книг історії села Криворучка Михайла Порфировича знають та поважають всі.

Все життя в роботі

    Народився  наш земляк голодного 1933 року. Немалі випробування випали на його долю.  Дев’ятирічним хлопчиком застала його війна, відчув на собі важкі повоєнні роки.  В 1949 році закінчив 7 класів Вишеньківської семирічної школи і в тому ж році поступив в Бердичівське педучилище, яке закінчив в 1953 році.  В 1954 році поступив в Одеський Державний університет, який закінчив в 1961 році за спеціальністю історія.   В 1955 був призначений учителем історії Вишеньківської середньої школи, де пропрацював до 1993 року.

   Вийшовши на пенсію працював головою ветеранської організації с. Вишенька до 2010 року.  Всі свої сили і час витрачав на корисні справи  для свого села, і  водночас , разом з дружиною Валентиною Марківною збирали матеріали для написання книг, які згодом побачили світ: «Вишенька на перехресті віків» та «Вишенька. Історія села».

  З ініціативи та чималих зусиль  Михайла Порфировича зроблену огорожу сільського цвинтаря, увіковічено пам'ять жертвам голодомору пам’ятним знаком, на місці загибелі Героя Радянського Союзу О.В.Поліна поставлено пам’ятну плиту, а в 2009 році встановлено дві меморіальні плити з іменами воїнів з різних куточків нашої землі, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни, визволяючи  Вишеньку. По крупицям збирав імена Михайло Порфирович.

   Є за що шанувати та поважати таку людину, тому двері в хату Михайла Порфировича не закриваються від 28 січня по сьогодні.  Адже він святкує свій славний ювілей, постукала до нього 80 – та зима.

   Вітають ювіляра сусіди, родина, сільський голова Кирилюк О.С., зав.біблотекою Гуменюк Н.М., зав. клубом Іщук Ю.М. та голова ветеранської організації Бондаренко П.Ф. а минулої суботи у Вишеньківській школі було як у вулику.  Це з різних куточків України з’їхалися випускники 1971 року випуску привітати свого незамінного класного керівника з ювілеєм.

  Свято вдалося.  Стільки спогадів, вражень від зустрічі, хвилювань, емоції переповнювали душу і серце цього сивочолого чоловіка, адже це було для нього несподіванкою.

   Бажали всі здоров’я,  довголіття, аби добра не висохла криниця, адже людина славиться добрими справами.