70 РОКІВ БЕЗСТРАШНОМУ ПОДВИГУ

  

Погруддя Поліну О.В. в центрі села

Як прийдеться бути у Вишеньці вам,

В центрі його зупиніться.

Погруддя солдата побачите там.

То низько йому поклоніться.

Він подвиг безсмертний у нас повторив,

Це Полін із поглядом бравим.

Йому ми життям зобов’язані цим,

І сонцем, і небом ласкавим.

Він йшов у розвідку в наше село,

Тут ворог встиг дзот свій зарити.

Відкрита місцевість, куди залягти?

І став кулемет їх косити.

Не знаю, чи хто б залишився в живих,

Щоб друзі лишилися жити,

Раптово безстрашний солдат Олексій

Рішив його серцем накрити.

І далі в розколі строчив кулемет,

Страшний поєдинок відбувся.

Солдат його кров’ю із серця поїв,

Наситившись, дзот захлинувся.

Не знала Артемівка, руське село,

І мамине серце новини,

Що син їх безстрашний спати приліг

Навіки в землі України.

                                         П.І. Поліщук.     .Хто з вишеньчан не пам’ятає тих суворих тривожних зимових днів  1944 року.   Лінія фронту підійшла і зупинилася в нашому селі. Люди перебиралися в льохи, підвали і ями. Село заповнене фашистами, зрите окопами, укріплене кулеметними гніздами, посноване телефонними проводами, в укриттях замасковані танки. Кругом точилися запеклі бої.

 І саме в цей час Олексі Полін і звершив свій безстрашний подвиг, закрив своїм тілом амбразуру ворожого дзоту, чим зберіг життя своїх однополчан.

…І над юнаком з далекої Тамбовщини, у безмежній скорботі схилилося українське небо. Згодом навічно застигне у бронзі серед села Вишенька мужній воїн Олексій Володимирович Полін з золотою зіркою Героя Радянського Союзу на грудях.

  У сільській бібліотеці відкрита тематична поличка "Йогго не знає ніхто, пам'ятають усі", де висвітлені події тих страшних днів війни, біографія Олексія Поліна, все про його бойовий шлях, заслуги перед Батьківщиною, нагородний лист та вірші присвячені його подвигу від вдячних вишеньчан.

Виступ краєзнавця Криворучка М.П.

Учасники години пам'яті

  Біля пам'ятника Герою Радянського Союзу О.В.Поліну пройшла година пам'яті, в якій взяли участь краєзнавкць нашого села Криворучко М.П., голова ветеранської організації Бондаренко П.Ф., зав. клубом Іщук Ю.М., зав. бібліотекою Гуменюк Н.М., вчитель позакласної роботи Штоюнда Т.П. та учні місцевої школи.

У свої виступах Криворучко М.П., Бондаренко П.Ф та Штоюнда Т.П. розповіли про безстрашний подвиг російського солдата, який поклав свою молоду голову за українське село, а йому було лише 34 роки...
 Присутні вшанували пам'ять героя хвилиною мовчання
 

ТАМ, ДЕ ЖИВЕ РІДНА МОВА, ЖИВЕ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД.

“Мова наша, мова -
Літ минулих повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість”.
Ю. Рибчинський

"Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування"                      Рідне слово... Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками.
Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?
Мова - це той інструмент, який єднає націю і народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.
В приміщенні бібліотеки пройшла літературна виставка "Там, де живе рідна мова, живе український народ", на якій представлено 16 примірників книжок.
     Книги, представлені на виставці, показують боротьбу українського народу за збереження, утвердження та розвиток української мови у нелегких суспільних умовах .

 

Мрії зламане крило

Жила колись на світі Леся.                                                                                                                                                   Любила мріяти й співати.                                                                                                                                                    Сама – найкраща із поезій,                                                                                                                                                         Якої нам не написати.                 У Лесі очі - квіти з луків.

А слово птаха різнопера...

В собі тяжку борола муку,

Співаючи: “Contra spem spero!”

До 143-річчя від народження  відомої української поетеси.

 Минуло 143 роки  від дня народження відомої української поетеси, громадського діяча Лесі Українки (1771 – 1913) (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач)

Леся Українка – видатна українська поетеса, енергійний борець за консолідацію українського народу. Вся сутність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься Україною. Вона була поетом, драматургом, прозаїком, літературним критиком, перекладачем і фольклористом. Поетеса володіла дванадцятьма іноземними мовами і перекладала вірші Гейне, Міцкевича, Байрона, Гюго, Гомера, створила понад дванадцять драм, видала три книги поезії, писала казки, балади, поеми, повісті, оповідання.

Творчість Лесі Українки є великим надбанням не лише української, а й світової культури. Вся країна вшанувала пам'ять великої дочки українського народу і наша бібліотека також долучилася до цієї події.

У бібліотеці розгорнута книжкова виставка «Мрії зламане крило».

 

На виставці  представлена література про життя та творчость Лесі Українки вітчизняних літературознавців, публікації щоденників, твори поетеси.

Запрошуємо всіх відвідати книжкову виставку і так прилучитися до данини пам’яті великій Лесі.

 

Афганістан болить в моїй душі

.









Будь-яка війна несе смерть, каліцтво, «вдягає» в журбу тисячі материнських сердець. У війни холодні очі, у неї свій рахунок, своя безжальна арифметика. Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 р. до 15 лютого 1989 року, а це 2 238 днів.

15 лютого 1989 року останній радянськийй солдат перетнув Хайратонський міст через Аму-Дар’ю і назавжди покінчив з неоголошеною війною в Афганістані. З 1979 до 1989 року через горнило цієї війни пройшли близько 160 тисяч українців.

З Хмільницького району через Афганістан  пройшли 207 чоловік. Із них дев'ять не повернулися живими до рідного дому.
    Ця війна зламала життя багатьом молодим хлопцям. Незважаючи ні нащо, вони чесно виконували свій громадянський обов'язок, залишалися вірними присязі до кінця.
15 лютого 2014 року в Вишеньківській ЗОШ І-ІІІ ст.  для учнів старшого шкільного віку  завідуюча бібліотекою Гуменюк Н..М. та завідуюча сільським клубом                   ІщукЮ.М. підготували та провели урок мужності "Афганістан болить в моїй душі"

Чекала мати,
Так чекала сина!
Цвіла і оцвітала калина,
Додолу стиглі ягоди ронила…
Та де ж у неї бралась тая сила-
Вже й після похоронки ждати сина!?
Все бачила у снах чи в маренні:
Десь на чужому полі він поранений,
І кличе маму дати води напитися.
Довіку сон той буде мамі снитися.

 Тільки зі сльозами на очах можна було слухати проникливі віршовані рядки, які написані самими воїна – афганцями і уявляти страшні епізоди тієї ще такої недалекої, безглуздої, невдячної війни.10 років бойових дій, 10 років смертей, 10 років безсонних ночей матерів, чії діти виконували інтернаціональний обов’язок в тому страшному, не раз проклятому Афгані.
 Бібліотекарем Гуменюк Н.М. підготовлена книжкова виставка.

Пам ’ ять наших земляків, воїнів-афганців – це болюча історія українського народу. Про неї потрібно пам 'ятати. Сьогодні їхні обличчя закарбували лише старі сімейні фотографії, кам'яні плити  пам'ятників, устелені квітами підніжжя могил.

 

Всесвітня слава Кобзаря

 Уклін тобі, Тарасе,
Великий наш пророче,
Для тебе вірно б'ється -
Те серденько дитяче.
За тебе вічно б'ється,
За твої заповіти,
Чого батьки не зможуть,
Те сповнять їхні діти.

З метою ознайомлення учнів з життям великого сина українського народу Т.Г. Шевченка, працювати над розвитком їх активного мовлення – виробляти в учнів уміння правильно висловлювати свої думки, показати красу і чарівність Шевченкового слова, виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет,  в сільській бібліотеці с. Вишенька 6  лютого пройшов перегляд художнього фільму «Тарас Шевченко»,  в сюжеті якого покладено події 1841 року.
    Молодий студент Тарас Шевченко завершує своє навчання в Петербурзькій художній академії. Серце художника переповнене пристрасним бажанням служити своїй землі. Він повертається додому, де його чекає гучна слава першого національного поета. Після знайомства в Києві з професором Костомаровим, Шевченко стає членом таємного суспільно-політичного товариства Кирила і Мефодія. Через деякий час поліція виходить на слід змовників. Доля кожного із заарештованих незавидна, але більше усіх постраждав Шевченко - його віддають в солдати, із строгою забороною на всяку творчу діяльність. Довгі роки він служить в Орські фортеці, в атмосфері щоденної муштри і знущань. Непомітна природа степу і бесіди з новими друзями дозволяють йому скрасити незавидний побут підневільного солдата. У долі опального поета діяльну участь беруть друзі, що залишилися на волі, але тільки в нове царювання, через десятиліття, відбулося  бажане звільнення.

   Фільм виявився цікавим, учні побачили сторінки важкого життя поета, знущання над ним,  так глибоко пройнялися побаченим та довго обговорювали всі ті події.

 Після перегляду фільму учнів зацікавила  книжкова  виставка приурочена  200 – річчю від дня народження Т.Г.Шевченка.

Увазі користувачів на виставці була надана  література про життя та творчість  поета: «Шевченкова правда сила народ розбудила», П. Ткачука, «Шевченко на Поділлі», «Кобзар», «Тарас Шевченко» в 6 томах, де описане його життя, від перших і до останніх днів, тематична папка «В сім’ї вольній, новій», вишитий ученицею 7 – го  класу Мельничук А. «Заповіт» та добірки періодичних видань «Нам треба голосу Тараса», «Шевченко на всі віки», «Не забудьте пом’янути» та багато інших.